Електронний цифровий підпис — це вид електронного підпису, який формується шляхом такої операції: набір електронних даних криптографічно перетворюється та додається до цього ж не перетвореного набору або логічно з ним поєднується, завдяки чому забезпечується цілісність цих даних та можливість ідентифікації їх власника — підписувача. Починаючи з листопада 2020 року ЕЦП не використовується в Україні — замість нього застосовуються КЕП або УЕП.
ЕЦП використовувався на території нашої країни з 2003 по 2020 роки. Він міг зберігатись на звичайних флешках чи у папці компʼютера. Раніше застосовувався учасниками та замовниками публічних закупівель і комерційних торгів.
УЕП або удосконалений електронний підпис є сучасним аналогом ЕЦП. Він так само може зберігатись на будь-якому носії інформації, але захищений від внесення змін. Наразі ним користуються близько 90% громадян України, в тому числі учасники комерційних закупівель.
КЕП або кваліфікований електронний підпис є найбільш захищеним видом підпису, оскільки зберігається на спеціальних флеш-носіях інформації (токенах), сертифікованих ДССЗЗІ. Використання такого підпису є обовʼязковим для організаторів державних електронних тендерів, а також зазвичай вимагається від їх учасників.
ЕЦП використовувася для ідентифікації особи користувача (наприклад, на сайті банку чи в «Дії»), для підписання угод, е-документів (наприклад, для відправки їх контрагентам через систему електронного документообігу Signy чи подачі пропозиції на SmartTender), подання декларацій на сайті НАЗК тощо.
До 2020 року електронні цифрові підписи видавали спеціальні установи — акредитовані центри сертифікації ключів (наприклад, АЦСК «Україна», Приватбанк тощо). Починаючи з 2021 року отримати їх неможливо — замість нього громадянам видається УЕП або КЕП.
Зазвичай застосування електронного цифрового підпису відбувалося так:
Саме так відбувається підписання тендерної пропозиції в онлайн-торгах на електронному торговельному майданчику.