Українські спеціалісти з IT-сфери входять до п’ятірки найсильніших на цьому ринку. Наші простори серед компаній , що займаються технологіями, закріпились як готові до інноваційних втілень. Але разом з тим, існує цілий ряд причин, що гальмують цифровий розвиток країни. Застарівше обладнання, негнучка інфраструктура — чи здоланні це перепони на шляху прогресу?

Підбиваючи підсумки: від заяв до планування

У середині січня 2018 Україною прокотилась хвиля зацікавлення до електронного бізнесу, можливостей впровадження віртуальних технологій та електронного бізнесу. Поштовхом для неї послужила ухвалена Кабінетом Міністрів України так звана «цифрова стратегія». Проте, ЗМІ обійшли увагою той факт, що цій події передував ланцюжок знакових подій — як в Україні, так і на європейських теренах. Виокремимо найбільш значущі:

29 вересня 2017, Цифровий саміт у Талліні. Обговорення європейськими представниками влади можливостей для співпраці між країнами щодо діджиталізації політичного та економічного сектору
19-20 жовтня 2017, визнання Європейською Радою пріоритету розробки спільного цифрового ринку, роботи над кібербезпекою та діджитальним оподаткуванням, ліквідацію роумінгової плати
листопад 2017, саміт «Східного партнерства», Брюссель. Президент України наголошує на важливості інтеграції до європейського простору України, в тому числі — і до цифрового ринку ЄС. Підписання спільної декларації щодо співпраці стосовно розповсюдження переваг єдиного цифрового ринку на країни-партнери
січень 2018, Стратегія розвитку цифрової економіки, ухвалена КМУ та план щодо її реалізації

Як бачимо, на рівні оголошення намірів, які, до речі, на роки вперед формують політичні тенденції розвитку країн світу, Україна все ж доєднується до процесу діджиталізації. Тож непогано було б розібратись — а як працює цифрова економіка?

Діджитал-економіка у повсякденності

Вже під кінець 20 століття виникла потреба роз’яснення, як саме впливають технологічні зміни на ведення бізнесу. Дон Тапскот став першим, хто ввів термін digital economy в обіг, щоб показати взаємні трансформації бізнесу та технологій, результатом яких стає їх суміщення. За його визначенням, цифрову економіку відрізняє від вже відомої нам (традиційної) мережева свідомість та орієнтація на технології. Якщо спростити ще сильніше, то діджитал-економіка — це економіка множинних віртуальних світів.
Варто зазначити, що такий вид економіки ще часто називають економікою на вимогу. І, на відміну від жахаючих уявлень про технологічну свідомість, непідконтрольну людині, подібний тип віртуальної комунікації виглядає більш гуманістично. Так відбувається тому, що людина (споживач) отримує більшу владу через важливість впливу на процеси власного вибору: віртуальне підприємництво оперативно реагує на найменші зміни у побажаннях та настроях своїх замовників — тому, що має можливість ці реакції відслідковувати в режимі реального часу.

А що в Україні?

Щоб бодай якось гідно впровадити цифрову економіку, спершу потрібно налагодити комунікаційні та інформаційні мережі. Наш світовий 114-й показник у якості мобільного інтернету та 45-й у якості широкосмугового інтернету — це, якщо і не повне фіаско, то дуже низький старт. Адже, якщо великі IT —компанії, українські чи ті, що сюди можуть зайти, здатні забезпечити себе власним високоякісним обладнанням, то середні/малі бізнеси і їх споживачі залежать від вже наявних технологій. З цієї ж причини потерпає і споживацтво, якому на разі не доступні цифрові блага, які багато де стали базовими, наприклад — каси самообслуговування у магазинах.
Але є і гарні приклади. Не можна обійти увагою потужний освітній проект Івана Примаченка і Олексія Молчановського — Prometheus. За декілька років було створено сильну та незалежну від держави освітню платформу. Взагалі, варто відмітити, що перехід до цифрової сфери найшвидше відбувається в освіті (якщо не брати до уваги бізнес). Онлайн — курси, інтернет вебінари та конференції вже відомі українським користувачам формати. Але ці позитивні приклади все ж таки є локальними рішеннями, ініціативами окремих людей. Найбільший виклик наразі для української держави — це впровадження системи електронного управління. І тут, як і скрізь на шляху прогресивних ідей, на заваді стоїть бюрократія та корупція.