Господарський Кодекс

З 28 серпня 2025 року набрав чинності Закон України від 09 січня 2025 року № 4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об’єднань юридичних осіб» (далі — Закон № 4196). Одним із ключових наслідків його ухвалення стало припинення дії Господарського кодексу України (далі — ГК). Прочитати про це можете 👉 в нашій новині.

Це нововведення викликало чимало запитань у практиків, зокрема у замовників і учасників публічних закупівель. Найчастіше вони стосуються того, як саме відміна ГК позначиться на проведенні закупівель і які зміни варто врахувати на практиці.

Сьогодні наші юристи SmartTender дадуть відповідь на найпоширеніші запити клієнтів — розбираємо їх детально 👇

1. Після скасування ГК підприємство має змінити свою організаційно-правову форму. Чи означає це, що потрібно розривати вже укладені договори про закупівлю?

Статтею 108 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) визначено, що зміна організаційно-правової форми юридичної особи є перетворенням. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов’язки попередньої юридичної особи.

Питання реорганізації суб’єктів господарювання закріплені у статтях 104-112 Цивільного кодексу України. За загальними правилами статей 104 – 107 ЦКУ перетворення є одним із видів реорганізації юридичної особи, в результаті якого припиняється юридична особа. У разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код (код ЄДРПОУ) та відповідно податковий номер.

Згідно з частиною 1 статті 104 ЦКУ юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов’язки переходять до правонаступників. Злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи регулюються статтею 106 ЦКУ.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 ЗУ «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю — господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Згідно з частиною 1 статті 629 ЦКУ договір є обов’язковим для виконання сторонами. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору (частина 1 статті 631 ЦКУ).

Відповідно до частини 1 статті 512 Цивільного кодексу кредитор у зобов’язанні може бути змінений іншою особою, зокрема, внаслідок правонаступництва.

Щодо правонаступництва Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (зараз Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства) у листі №3304-04/12631-07 «Щодо правонаступництва та новостворених юридичних осіб» наголошує:

«правонаступник замовника може вчиняти дії як щодо завершення процедур закупівель, розпочатих юридичної особою, яка припиняється в результаті реорганізації, так і у випадку укладеного такою юридичною особою договору про закупівлю, за умови, що правонаступництво стосовно передачі прав та обов’язків особи, що припиняється (у тому числі за договором про закупівлю) оформлено в установленому законом порядку;

у разі реорганізації юридичної особи учасника нова юридична особа, яка є правонаступником попередньої, до якої переходять права та обов’язки, може вчиняти дії по виконанню укладеного договору про закупівлю.

Тобто згідно з рекомендаціями міністерства, правонаступник замовника може:

- завершити розпочаті процедури закупівель;

- виконувати укладені договори. Розривати їх не потрібно.

У разі, якщо після реорганізації нова установа є правонаступником попередньої, розривати договори немає необхідності. Проте, необхідно внести зміни до договорів в частині реквізитів.

Розпочаті процедури закупівлі та договори про закупівлю, укладені до початку реорганізації установи замовника, завершуються та виконуються його правонаступником.»

2. Чи дійсно після змін керівник уже не може діяти від імені підприємства без довіреності? І які документи тепер потрібно вимагати від учасників, щоб підтвердити їхнє право підписувати тендерну пропозицію?

Частиною п’ятою статті 65 ГК встановлено, що керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади й органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Так, як Господарський кодекс України припиняє свою дію, відповідно ця норма не застосовується. Аналіз Цивільного кодексу України свідчить про відсутність кореспондуючої норми у главі 7 «Загальні положення про юридичну особу».

Проте, згідно роз’яснень Міністерства юстиції України, слід звернутись до загальних засад ЦК у главі 17 «Представництво». Відповідно до частини третьої статті 237 ЦК представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Також відповідно до статті 244 ЦК представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Своєю чергою, відповідно до положень статті 88 ЦК основним установчим документом товариства є статут, у якому вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього. Установчий документ може містити інші положення.

З огляду на наведене, положення щодо представлення юридичної особи її керівником без довіреності може бути визначено в установчому документі юридичної особи.

Крім того, у пригоді можуть стати також положення спеціальних законодавчих актів, що регулюють відносини створення та діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм.

Так, відповідно до частини шостої статті 82 Закону України «Про акціонерні товариства» передбачено, що голова колегіального виконавчого органу має право без довіреності діяти від імені товариства відповідно до рішень колегіального виконавчого органу, зокрема представляти інтереси товариства, вчиняти правочини від імені товариства, видавати накази та надавати розпорядження, обов’язкові для виконання всіма працівниками товариства.

Відповідно до частини десятої статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» одноосібний виконавчий орган товариства або голова колегіального виконавчого органу товариства може діяти від імені товариства без довіреності. Статут товариства може передбачати можливість кожного або окремих членів колегіального виконавчого органу діяти від імені товариства без довіреності або можливість усіх чи окремих членів виконавчого органу вчиняти дії від імені товариства без довіреності виключно разом.

Отже, навіть вищенаведені статті законів України «Про акціонерні товариства» та «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» обумовлюють, в першу чергу, установчий документ (статут) товариства, як акт, у якому має бути закріплено право керівника або іншого члена виконавчого органу товариства діяти від імені товариства без довіреності.

Крім того, у цьому випадку в пригоді можуть стати відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань про керівника юридичної особи та про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо (пункт 12 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань»). При цьому частиною першою статті 10 цього Закону передбачено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними й можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Підсумуємо: керівник має право без доручення діяти від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади й органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами за умови, що це право закріплене за ним в установчому документі (статуті), а також якщо така інформація внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань.

3. Чи дійсно обов’язковий штатний розпис скасовується з 28 серпня 2025 року? Чи можна у складі тендерної пропозиції подавати штатний розпис для підтвердження відповідності кваліфікаційним критеріям, зокрема наявності працівників?

Дійсно, основна вимога до юросіб створювати штатний розпис міститься у ГК, зокрема, частина 3 статті 64 ГК передбачає, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Кодексі законів про працю не містить визначення поняття «штатний розпис», Господарський кодекс припиняє свою дію, тому виникає закономірне питання чи залишається штатний розпис обов’язковим? Згідно з листом Мінекономіки №4701-05/55169-09 від 19.08.2025 затвердження штатного розпису є обов’язковим для підприємств. Висновки Міністерства ґрунтуються на аналізі низки нормативно-правових актів, у т.ч. тих, що регулюють організаційно-розпорядчу документацію, зокрема:

- наказ Мінфіну від 28.01.2022 №57, яким, серед іншого, затверджено форму штатного розпису, яка с обов'язковою для підприємств, установ, організацій бюджетної сфери;
- наказ Мін’юсту від 18.06.2015 №1000/5, яким затверджено Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах i організаціях (далі — Правила);
- наказ державного підприємства «Український науково-дослідний i навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01.07.2020 №144, який набрав чинності з 01.09.2021 та яким затверджено національний стандарт ДСТУ 4163:2020 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів».
- наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 12.03.2021 №526 Про затвердження національного класифікатора НК 010:2021 та скасування національного класифікатора ДК 010-98.

Крім того, Мінекономіки у листі вказало на таке:

«Пунктом 3 глави 1 розділу ІІ Правил визначено організаційно-розпорядчу документацію, що є одним з класів управлінської документації, і яка поділяється на:

- організаційну, що містить правила, норми, що визначають статус, компетенцію, структуру, штатну чисельність і посадовий склад установи, функціональний зміст діяльності установи та її підрозділів (положення або статут установи, положення про структурні підрозділи установи, посадові інструкції, штатні розписи, договори тощо);
- розпорядчу, що фіксує рішення нормативно-правового або організаційно-розпорядчого характеру з основних питань діяльності установи, адміністративно-господарських або кадрових (особового складу) питань (постанови, рішення, накази, розпорядження);
- інформаційно-аналітичну, що містить інформацію, на підставі якої приймаються певні управлінські рішення (акти, довідки, доповідні записки, заяви, пояснювальні записки, протоколи, службові листи тощо).»

Проаналізувавши всі ці нормативні акти Мінекономіки у листі дійшло висновку, що з урахуванням необхідності врегулювання та забезпечення прав працівників на працю, захист від незаконного звільнення та оплату праці, затвердження штатного розпису на підприємстві є обов'язковим.

Проте, нагадуємо, що листи Мінекономіки не встановлюють норм права та мають виключно інформативний характер, а будь-які рішення щодо закупівлі приймаються державним замовником самостійно з дотриманням мети Закону, принципів здійснення закупівель, а також дотриманням вимог законодавства в цілому, тому рекомендуємо не визначати у тендерній документації штатний розпис, як єдиний спосіб підтвердження наявності працівників у учасника та передбачити альтернативні варіанти документів, як приклад: скан-копію трудової книжки (витяг з трудової книжки) та/або наказу на призначення (прийняття на роботу), та/або наказу про сумісництво, та/або трудового договору або інший документ, що підтверджує наявність трудових відносин з працівником.

4. Чи дійсно оперативно-господарські санкції більше не можна застосовувати та включати до проєктів договорів про закупівлю?

Оперативно-господарські санкції — заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку (ч. 1 ст. 235 ГК України).

Господарським кодексом було передбачено перелік таких санкцій:

1. Одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною, зі звільненням її від відповідальності за це — у разі порушення зобов'язання другою стороною;

відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони;
відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо;

2. Відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію тощо);
3. Встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо;
4. Відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин зі стороною, яка порушує зобов'язання.

Він не є вичерпним, тобто в договорі про закупівлі можна передбачити й інші види санкцій. До порушника можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Згідно роз'яснення Мін'юсту, відповідно до положень господарського законодавства основним документом, який має визначати види та порядок застосування оперативно-господарських санкцій, є саме договір, суб’єкти господарювання можуть передбачити застосування оперативно-господарських санкцій, керуючись положеннями цивільного законодавства на загальних засадах.

Отже, замовник може включити до проєкту договору умови про порядок односторонньої відмови від зобов’язання, встановлення окремих видів забезпечення виконання зобов’язання, що кореспондується з видами оперативно-господарських санкцій, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 236 ГК, а відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов’язання (пункт 4 частини першої статті 236 ГК), і так лежить у площині реалізації принципу свободи договору, зокрема, у частині вільного вибору стороною свого контрагента. Проте, варто взяти до уваги, що сам факт накладення оперативно-господарських санкцій не накладає на учасника заборону приймати участь в подальших закупівлях замовника. Тобто такий недобросовісний учасник може подати свою тендерну пропозицію в майбутньому.

Для того, щоб відхилити пропозицію такого учасника, замовник має завчасно прописати в тендерній документації вимогу підтвердити факт ненакладення санкцій. Наприклад, передбачити, що учасник має надати довідку/гарантійний лист про те, що до нього замовником не було застосовано оперативно-господарських санкцій. В такому випадку, якщо недобросовісний учасник не надасть цей документ, замовник матиме законну підставу для відхилення його пропозиції. Також учасник може надати таку довідку, всупереч тому, що цей замовник накладав на нього санкції. В цій ситуації пропозиція може бути відхилена, оскільки учасник зазначив у тендерній пропозиції недостовірну інформацію.

Залишилися питання?

Якщо щось ще незрозуміло, юристи SmartTender завжди готові допомогти! Залиште свою заявку 👉 тут — і ми надамо консультацію саме для вас.

А всі інші питання щодо роботи майданчика можна вирішити через нашу службу підтримки за номером 0 800 75 10 10 📞