Агія Загребельська про Prozorro

Чому скарги постачальників у Prozorro тепер частіше задовольняються? Що варто змінити у новій редакції Закону «Про публічні закупівлі»? Чого слід чекати від нового керівництва АМКУ? Чи буде штучний інтелект розглядати звернення учасників замість Колегії? Про це та про багато іншого нам розповіла Агія Загребельська, співзасновниця «Ліга антитрасту», член тендерної колегії АМКУ 2015-2019.

Участь у розгляді скарги онлайн — бути чи не бути

На мою думку, дуже важливо, щоб у розгляді скарг існувала можливість участі з боку скаржника та замовника. На жаль, сьогодні, незважаючи на те, що у законодавстві вже кілька років є така норма, сторони не можуть долучитись до обговорення у режимі відеоконференцзв’язку. Особливо це стало помітним в умовах карантину — ні бізнес, ні замовники не могли відвідувати засідання Колегії АМКУ й вимушені були спостерігати за ними на YouTube. Причини можна поділити на технічні і юридичні.

Почнемо з технічної складової проблеми. Антимонопольний комітет України — це стабільно недофінансований орган. У парламенті і в уряді досі є люди, які захищають інтереси монополістів. Вони не зацікавлені у ефективній роботі цієї установи. А хронічне недофінансування не дає можливості побудувати технічно безпечну працюючу систему. Наскільки мені відомо, АМКУ вже придбав обладнання, однак потрібен час для монтажу, встановлення й налаштування програмного забезпечення, навчання працівників.

Юридична складова проблеми полягає у тому, що неможливо достовірно встановити особи учасників — наявне обладнання та програмне забезпечення не дозволяють цього. Тому замовникам й представникам бізнесу, мабуть, доведеться їздити на перевірку до територіального відділення АМКУ. Хоча розвиток IT дозволяє інтегрувати інструменти для дистанційного встановлення особи і повноважень.

Додаткова проблема — це можливість зірвати засідання Колегії, перервавши зв’язок чи створивши штучні перешкоди. Сторона процесу може вчинити так, прогнозуючи неприйнятний для себе результат розгляду. Аби такого не було — достатньо прийняти якісну підзаконну базу й покласти відповідальність на скаржника або на замовника. Це дозволить членам Колегії продовжувати розгляд попри штучні технічні проблеми.

Наразі спільнота закупівельників готова запропонувати робочі інструменти для відеоконференцзв’язку. Сподіваюсь, що нове керівництво АМКУ може розпочати епоху дистанційної участі у засідання. Від такої потреби ми нікуди не дінемося — чим швидше всі приймуть цей факт, тим раніше будуть результати. Фактично АМКУ тривалий час порушував закон і перші кілька років суспільство пробачало це. Проте скоро настане час, коли контролюючі органи перестануть сприймати подібну ситуацію лояльно.

Ретельніша підготовка до подання скарг — що стало причиною

З моменту набуття чинності новою редакцією Закону «Про публічні закупівлі» значна частина скарг задовольняється тендерною колегією — помітно більша, ніж за старою редакцією. Але я не думаю, що державні замовники почали працювати гірше і допускають більше порушень. На мою думку, це пов’язано із бізнесом, представники якого розуміють дві речі:

1. Тепер на оскарження потрібно витратити більше грошей — підвищився розмір оплати.
2. Гроші за подання скарги можна повернути, якщо якісно підготуватись.

Раніше у тендері Prozorro з бюджетом у 100 млн гривень оплата за подання скарги становила ті ж самі 5 000 гривень. Можна було подати її просто з метою помсти — заблокувати закупівлю до розгляду Колегією. Сьогодні це дороге задоволення, бо у великих тендерах плата за подання скарги може перевищувати 100 000 гривень. Тобто, тепер учасники більше замислюються над тим, чи варто взагалі подавати скаргу. Керівники компаній та юристи уважніше підходять до цього питання, бо зацікавлені в успіхові й поверненні коштів.

Оскарження у великих тендерах — що змінилося

Тендерів, де розміри оплати за подання скарги перевищують 80 тис. гривень (170 тис. гривень для робіт) дуже мало — усього 102 закупівлі. З одного боку, такі величезні розміри оплати можуть відлякати бізнес від оскарження через реальну можливість втрати грошей у разі негативного рішення Колегії. Але, з іншого боку, бізнес змагається за багатомільйонні тендери — підготовка до участі у них логічно вимагає залучення коштів з метою отримання прибутку і з певними ризиками.

Якщо великий бізнес хоче позмагатись за великий контракт — то, як на мене, цілком нормально, що і оплата за подання скарги може бути пропорційною. Тому я думаю, що левова частка скарг, які більше не подаються через зміни в розмірах оплати — це безперспективні звернення до АМКУ. Їх подавали не з метою захисту власних інтересів, а щоб заблокувати тендер. Сьогодні бізнесу вже не по кишені так робити у великих тендерах.